Прочитавши статтю «Районні змагання із футболу визначили переможців», яка опублікована на «Здолбунів CITY», вирішила поділитись враженнями.
Я 25 березня я їхала маршруткою до Глинська, нею ж поверталися із футбольних змагань вчитель фізкультури П’ятигірської школи І.О. Шолудько і його команда. Потрібно було бачити очі тих дітей, які горіли від задоволення! Після декількох годин футбольних ігор, потім дороги із Старомильська на автостанцію пішки, вони були щасливі. А ще щасливим і задоволеним виглядав їхній тренер, фахівець-фанат. Ігор Олексійович із захопленням ділився результатами змагань з пасажирами маршрутки, в той же час відповідав на безкінечні запитання своїх підопічних, плануючи з ними як дешевше буде добратися знову на змагання 27 березня.
Тут можна ще багато писати про ту атмосферу після змагань, але дивлячись на цю команду, я подумала, що на таких, як Ігор Олексійович і тримається мінімум спорту в селі. Такі не шукають причин, щоб не везти дітей на змагання: дорогий квиток, погода і т.д. Такі шукають можливості, незважаючи на свої сімейні обставини, здоров’я чи щось інше.
«Здолбунів CITY» на своїх сторінках пише про стан справ в дитячих спортивних школах Здолбунова, де «роздутий» штатний розпис бухгалтерами і заступниками. А село? Дуже прикро було, коли в Глинську закрили спортивний клуб за місцем проживання, яким керував той же І.О. Шолудько. Будь-яка перевірка могла б підтвердити, що гроші відпрацьовувались на совість. Діти тренувалися згідно графіка. Але «нема грошей» підписало вирок для клубу…
А чи не потрібно було б підтримати ТАКИХ фанатів своєї справи, ТИХ, у кого робота горить, а не пишеться на папері? Можливо, і сільська дитина хотіла б займатися спортом? І як показують результати змагань, тут теж вміють заохотити, працювати і виграти.
Владо, діти Вам подякують за грамоти, а ще подаруйте їм можливості.
