День закрив свої двері і пішов у небуття. Як і будь-який інший, попри те, що це був всесвітній День щастя. Він пішов так, як ішов кожний його попередник. Чи зробив він когось щасливим? А чи мав він таку місію робити когось щасливим? Він запалив сонечком ранок… і хтось знайшов у цьому щастя. Він подарував нам себе… і хтось зайшов у цьому щастя. Він закрив за собою двері… і хтось йому теж за це подякував. Кожен з нас своє щастя придумує сам. Хтось щасливий мати кусочок хліба, хтось в діамантах його не знайде…
Не прив’язуймося до 20 березня, будьмо щасливі завжди і усюди.
Вітаю, друзі! Щастя Вам!
