А завтра літо
Пелюстки прощання відриває травень,
Обійняв він весну вже немолоду.
Закружляв хмаринки ніжно у заграві,
Коси з павутини натягнув в саду.
Вітром спозаранку стукнув він дверима,
Наче, й не озвалась вслід йому луна.
Лиш в саду бентежно чулась солов’їна.
Як вона бриніла, як вона жила!
Плеще у долоні червень на порозі,
Усміхнувся травень: «В добру путь тобі!»
І пішов за обрій по кривій дорозі,
Щоб вернутись знову тихо навесні.
Ваша коліжанк@.
А завтра літо
