Чуже місто, чужі люди, вулиці і будинки… Ти вперше міряєш кроками чужі тротуари, перехрестя і каміння бруківки. Здається, що ця невідомість холодна та незрозуміла. Враження хибне, його спростовує звичайна людська цікавість… Ба більше, навіть можна сказати, що це банальне бажання в усьому знайти ковток позитиву. У своєму мисленні вловити цікаву ідею, ковтнути шмат чистого повітря, у бруківці знайти камінець, який цікавіший за інших своїх сусідів, поглядом зачепити перехожих і побачити усмішку або ж її подарувати.
Доріжка Курортного парку вела догори, направляючи туристів вказівниками до джерела Юзя. Поодинокі ранкові відвідувачі без метушні і зайвого поспіху піднімалися вгору. Поважні пари зупинялися відпочити на лаві, любуючись промінням ранкового сонця. А воно вигравало поміж гілок старезних дерев.
Вона стояла біля джерела Юзя і споглядала на тих, хто прийшов сюди вмитися цілющою водою, яка обіцяла дарувати молодість і красу. Джерело дзюрчало, наче розповідало про себе столітню легенду, щоб підтвердити своє важливе значення у цьому світі. А легенда справді стара та цікава, бо хто вірив у неї, то повертався від джерела молодим і щасливим.
Жінка, що стояла неподалік чарівного потічка, мала відкриту валізу, яка була повна виробів з бісеру. Різнокольорові коралі були підвішені на маленькому парканчику і ніби соромилися виблискувати на сонці. Вони наче ніжилися у золотистому промінні і запалювали своєю присутністю очі перехожих. Жінка посміхалася. Чарівність і її талант були неперевершені. А ще відкритість і щирість, бо тільки такі люди можуть творити красу. І Юзя милозвучно теж про це говорило… Одвічне і святе: життя, краса, чарівність… Я теж придбала у цієї пані намисто, воно було заряджене на позитив руками, які його створили…
Так було у Курортному парку м. Трускавця на початку місяця березня. Вітайте панянку, якщо побачите її там, купуйте намисто… Вмивайте свої щічки водичкою джерела Юзя і будьте молодими та щасливими. )
