Чи то навіяно дорогою, чи то настроєм…
Колеса стукали у такт, і так сміливо
Міняли вікна черговий перон.
Десь семафор моргав комусь: “Щасливо!”
Ще хтось заскакував у свій вагон.
І так в житті: усі спішать по рельсах,
І поперечні шпали, й семафор…
У юності здавалось – безкінечно,
У зрілості – останній мій вагон…
Ваша коліжанк@.
Під стукіт коліс
