Не буває моди на українське слово, на українську пісню. Час вносить свої корективи в модні тенденції музики та пісні, але те, що бере за душу – вічне, як і вічна любов до матері…
Учора син, а він є випусником КЗ РОНЛІ, прислав посилання на канал YouTube, відкрила, слухала… Кожне слово пронизує, кожне слово залишає слід у серці. Чи не так? А удвічі приємніше слухати пісню, коли знаєш виконавця.
Наталія Володимирівна Сосюк – директор КЗ “Рівненський обласний науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів” Рівненської обласної ради. Та сьогодні не про посади, сьогодні про жінку творчу, креативну, харизматичну, відкриту і справедливу. Коли в навчальному закладі, яким керує пані Наталя звучить гімн ліцею, коли керівник бере мікрофон і разом з ліцеїстами його виконує, то сила голосу, її воля і запал в очах пронизують. І тут ти розумієш, що в цих дітей обов’язково буде все добре, по-іншому ніяк.
Уміє пані Наталя любити українське і воно ій притаманне, слухаючи цю пісню, подумала, так може тільки Вона…
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! …..
Т. Шевченко
Даруйте, Наталіє Володимирівно, взяла собі на сторіночку без Вашого дозволу, але з повагою…
