Декілька заримованих слів для всіх кому це цікаво. Цікаво це і для мене. Я є членом «Клубу поезії» Євгена Юхниці. Друкувалась:
– Літературно-художній альманах “Усі ми родом з Дитинства: “Оберіг”, 2012 рік.
– Незалежний літературно-художній альманах “Ліра”№3, 2012 рік.
У неділю на світанні
Півень гучно прокричав.
Запрягать коня у сани
Наш герой чимдуж помчав.
Наш герой -Іван Петрович
(знаний в хуторі мужик),
Не Петров, не Абрамович,
Український чоловік.
Українську вдачу має:
Що нечійне – то моє,
От сьгодні вирушає
Пошукати щось “своє”.
Хоч зима пече морозом,
Але якось треба жить.
Тут поможе коник з возом
Вані дещо заробить.
У селі, так скрізь ведеться,
Був колгосп сякий такий.
Там не сіється, не жнеться
Та лишився крам простий:
П”ять плугів і три сівалки,
Бочки, диски, ще столи,
Різні дошки, сітки, балки,
Ну, ви знаєте, були
Ви не раз в таких хоромах,
Де робили трударі,
А тепер лишились дрова,
Вітер свище угорі.
Тож летить наш мудрий Ваня
Вкинуть дещо і собі.
Пригодиться, вдома стайня,
Три корови і кролі.
Коник, файна господарка,
Настарався, не лінивсь.
Ну, а тут одна ремарка –
Возик Вані поломивсь.
Хтось шкодує Ваню з возом,
Хтось шкодує те добро,
Що “совєтським” ще “колхозом”
Спільно нажите було.
Хтось краде в кишеню тихо,
Хтось в мішок кладе сповна,
Возом хтось собі на втіху
Нагребе того майна.
Ну, а хто не має воза,
Той вагонами краде.
І не сунь ти свого носа:
Що він там собі бере?
Що? І скільки? Не відомо,
Покривають у “верхах”.
І корупцію нікому
Не присудять – мають “дах”.
І розказувати будуть
З телевізорів для нас:
“Что инфляции не будет,
Ну, а жизнь в нас просто – класс!”
Ось така у нас держава,
Ось такі у нас вози,
Хапнув зліва, хапнув справа,
Ти ж як хочеш, так живи.
І. Гром’як
