Кожен з нас Незалежність України усвідомлював по-своєму, хтось не усвідомлює її і до цієї пори. У когось закарбувалися в голові уроки історії, які в роки радянського союзу нам викладали у школі, але це ще не біда. Біда в тім, що не в усіх працює «решето», щоб відсіяти зайву «полову». Хтось поклав своє життя за Незалежність, а хтось осудить і скаже: «Марно…», ми ж віддаємо шану і схиляємо голови…
Для мене особисто визнання Незалежності своєї Держави прийшло, коли батьки розповідали про нашого сусіда Мізеру Степана Івановича (тепер покійний). Його сім’я поселилася біля нас, коли я була підлітком. Мама розповідала, що він був засуджений до 25 років позбавлення волі і 5 років позбавлення громадянських прав без права виїзду. За що, мам? За Україну…
Етапами Степан Іванович потрапив у Архангельську область на лісоповал, поряд були однодумці, але часто і кримінальні злочинці та провокатори. Далі була Воркута… Цитую слова Степана Івановича: «Навіть у таких нелюдських умовах ми не падали духом, бо мали в серці свою мету».
П’ятнадцять років тому, напередодні Дня Незалежності я відвідала Степана Івановича Мізеру і написала невеличку статтю про нього, вона була опублікована у здолбунівській громадсько-політичній газеті «Нове життя» від 20 серпня. Там більш детально були розписані його суворі поневіряння заради майбутнього України. Бо щоб пройти ТАКИЙ шлях, потрібно її НАСПРАВДІ ЛЮБИТИ. Не у словах, а в діях і вчинках. Нажаль, цього року пішла у вічність дружина і порадниця Степана Івановича – Онисія Володимирівна. Вічна Вам пам’ять…
Ось такими були перші мої уроки про Україну, справжні уроки, з уст тих, хто боровся за досягнення мети своїм життям. То, невже, ми не маємо права бути незалежними? Тисячоліття боротьби, мільйони загиблих душ, невже цього мало, щоб усвідомити те, що інші без роздумів ставили на жертовний камінь?
Учіть правди дітей, розказуйте приклади, повірте: і мова має значення, і віра має значення, кожен з нас має значення. Бо якщо ні, то тоді приходить “какая разніца”, а це вже страшно… Цікавтеся, щоб потім великою монетою не платити за оці «прікольчікі», за цей позор.
Вона варта, щоб її любити… І кожен з нас не є презЕдентом, але кожен з нас є громадянином і саме МИ вибираємо для Неї тих, які будуть Її творити…
Вітаю, мої друзі, з Днем Незалежності! Слава Україні!
Щасливої долі державі і нам!
