– В депутати не ходила, фоток з грибами не зробила! Катастрофа!
– Правда? Що ти кажеш? Ти не була на грибах цього року?
– Та як тобі сказати? Одного разу кум завіз на опеньки мене і сусідку, але НІЧО НЕ ФОТКАЛА!
– А чо?
– Бо думала ще раз візьме, а він більш не взяв (.
– І шо?
А що? Гарний день у лісі із своїми хлопцями-дівчатами сьогодні. ) Хатинка, майже на курячій ніжці, тут і маленький ставочок і сивий від старості і чарівний від осені ліс-дідуган. Так, ми назбирали грибочків, але задоволення не від їх кількості, а від краси і щедрості цієї пори року… Її тиші і її звуків, її чорно-білого і кольорового, теплого і холодного… )
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Л. Костенко