“Цей ліс живий. У нього добрі очі”…

– В депутати не ходила, фоток з грибами не зробила! Катастрофа!

– Правда? Що ти кажеш? Ти не була на грибах цього року?

– Та як тобі сказати? Одного разу кум завіз на опеньки мене і сусідку, але НІЧО НЕ ФОТКАЛА!

– А чо?

– Бо думала ще раз візьме, а він більш не взяв (.

– І шо?

А що? Гарний день у лісі із своїми хлопцями-дівчатами сьогодні. ) Хатинка, майже на курячій ніжці, тут і маленький ставочок і сивий від старості і чарівний від осені ліс-дідуган. Так, ми назбирали грибочків, але задоволення не від їх кількості, а від краси і щедрості цієї пори року… Її тиші і її звуків, її чорно-білого і кольорового, теплого і холодного… )

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

    Л. Костенко

0 0 голос
Рейтинг статті

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Підписатись на коментарі
Повідомлення про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
×
Тисни «Подобається», щоб почати читати мене в FaceBook
Дякую, я вже з Вами!