Україна з неба

Подивилася відео. Ця краса неповторна. Неначе витинанка, над якою чаклувала Божа рука. Вона виблискує озерами, шумить морями, хлюпоче річками. Вона горами тримає небо і хизується величчю лісів, сади і поля дарують нам свої щедроти.

Пронизує все відразу: гордість, радість і.. образа. Звичайно, радієш, що це краса в країні, де ти народлася, але до болю образливо, що не уміємо ми шанувати красу, яка нам просто подарована. Зневажливо ставимося до того, що маємо берегти… Ми смітмо і палимо, отруюємо і виливаємо. Та й державні мужі лише п’ють кров з тої, що дає життя.

Образливо, що в країнах Європи з якогось незначного камінця (на якого колись може наступила пантофля якоїсь пані) зроблять шедевр, він буде охоронятися державою, туди будуть іти туристи, щоб своєю ногою наступити на нього, і держава на цьому ще заробить шаленні гроші. А у нас? Маючи такий природній, архітектурний, історичний арсенал, ми його не шануємо (м’яко кажучи).

Нехай ця українська розкіш залишиться для тих, хто тепер тільки народився і ще ненароджених, які будуть топтати цю землю і, дай Боже, милуватися її красою. Не пошкодуйте часу, подивіться відео, ви зрозумієте про що я… )

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:

Залишити коментар

Будь ласка, авторизуйтесь щоб додати коментар.
avatar
  Підписатись на коментарі  
Повідомлення про
×
Тисни «Подобається», щоб почати читати мене в FaceBook
Дякую, я вже з Вами!