Китай. Переліт. Серія 1.

Рубрика «Подорожі» – це одна із улюблених мною тем. ) Поїхали?

Місце зупинки: КИТАЙ, о.ХАЙНАНЬ.

Час перебування: липень-серпень 2019 року.

Ми на борту літака авіакомпанії SkyUp, яка нам забезпечила комфорт і спокій. Якщо зважити, що ти вперше піднімешся в небо, якщо подумати, що це буде більше дванадцяти годин, то адреналін вже не зашкалює, він просто лупить по всьому, що ще залишилося живим! Екіпаж проводить останній інструктаж (це, якщо ми падати будемо! О Боже!) і літак набирає швидкість на злітній полосі, відрив від землі і… ми в повітрі.

Під нами наша ненька Земля. В літак пакувалися ми вночі, а тому в ілюмінаторі мерехтять тільки вогники, більше нічого не видно. Емоції уже вщухають, поселяється в душі спокій. Спати? Ну тільки чуть-чуть… Ми летимо на Схід, а тому світанок приходить дуже швидко і на обрії видно як сходить сонечко. Там, далеко на горизонті в сонячному промінні піднімається гора Арарат. Хмар немає, тому обриси гір видно добре, вони не під нами, а вдалині.

Ще проходить декілька хвилин і швидкість обертання Землі в сумі із швидкістю літака дарують нам яскравий світанок. Він довго не затримується і передає свою естафету молочним хмарам. Літак їх сміло ріже, а нам здається, що ми стоїмо на місці, і тільки гул моторів вертає нас в реальність та підтверджує те, що лайнер виконує свою роботу на висоті 10800-11200м.

Команда знову пристебнути ремені. Посадка в місті Алмати, знову емоції, земля вже під колесами. Тут нашого літачка дозаправили, змінили екіпаж і знову в небо. Через декілька годин польоту під нами розкинули свої вершини Гімалаї, найбільший азійський хребет. Афганістан, Індія, Непал, Тибет, Пакистан – країни, де поселилися ці гори. За бортом було мінус 53 градуси.

Тут, напевно, той адреналін, який не зайшов на початку польоту, почав з більшою силою бити по всіх місцях, бо сказати, що це гарно, не сказати нічого. Сонце осявало кожну засніжену вершину, ущелини жахали своєю чорнотою, а між ними чітко проглядалися камінно-пісково-лісові і ще не знаю сама які, терторії. Далі краса гір змінилася красою оксамитових долин, зрідка було видно поселення.

Материковий Китай виглядав з висоти дуже зеленим, а острів Хайнань виблискував водоймами і морем. Пристебнути ремені… висота польоту зменшується, летимо над морем, ще нижче, ще, ще… зараз сятемо у воду. Нуу… і вже земля під ногами. Аплодисменти екіпажу за бездоганну роботу! Ураа!!! Виходимо на трап і в обличчя б’є водночас гаряче і вологе повітря.

 

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:

Залишити коментар

Будь ласка, авторизуйтесь щоб додати коментар.
avatar
  Підписатись на коментарі  
Повідомлення про
×
Тисни «Подобається», щоб почати читати мене в FaceBook
Дякую, я вже з Вами!