Рубрика «Подорожі» – це одна із улюблених мною тем. ) Поїхали?
Місце зупинки: КИТАЙ, о.ХАЙНАНЬ.
Час перебування: липень-серпень 2019 року.
«Бачу ціль – не бачу перешкод» – ця приказка цілком характеризує молоде покоління нашої команди. І якщо вони на карті побачили, що за 60 км від нашого готелю знаходиться велике місто Санья, а в ньому є великий торговий центр « Ананас», то збирайся ти в дорогу.
Місто Санья – це сама південна точка на острові Хайнань. Місто велике, залежно від сезону тут проживає 4-5 мільйонів людей. Ну це ми потім дізналися, а поки що вивчали з дітьми майбутній самостійний! маршрут до Саньї. Отже, нам потрібно було доїхати спочатку до міста Ліншуй, а це 11 км. Потім там сісти на електричку і прямувати нею безпосередньо в точку прибуття.
Вранці ми пішли на автобусну зупинку в бухті Сіаншуй, по дорозі (ну, по нас видно, що ми там чужі) до нас вчепилося декілька таксистів з пропозицією підвезти (так вони нам на мигах показували). Але ми, з гордо задертими носами, вирішили їхати самі автобусом. Стояли ми на зупинці, а час ішов: то номер автобуса не той, то автобус повний, то водій нам махає руками, що до вокзалу не їде. Так… Шукаємо таксі самі, ну це тут швидко, якщо на нас чотирьох, то й плата вийшла помірною. Поки розглядали місцеві краєвиди, приїхали швидко. Залізничний вокзал міста Санья зовні нічим не відрізняється від наших точок очікування, але правила користування вокзалом дуже суворі і зовсім не такі, до яких звикли ми.
Вільно ми можемо зайти лише в касовий зал. Там черга за квиточками. Стали в чергу. У Китаї дитячий квиток продається не по документах, а по зросту дитини, збоку стоїть шкала і якщо дитина нижче 1м 40см, тоді отримаєте дитячий квиток. Перед касою приблизно за 1,5м намальована СТОП-лінія, відповідно всі стоять у рівненькій черзі і біля каси лише одна людина. Без паспорту квиток на електричку не продадуть. Сталось так, що закордонні паспорти наші діти забули в готелі, але мали українські. Переживали чи пройдуть наші паспорти, для того, щоб купити проїздні документи на електричку. Все в них вдалося.
Щоб зайти в зал очікування, потрібно показати квиток, пройти обшук металодетектором, відсканувати вміст сумок і сумочок. На платформу пустять тільки за п’ять хвилин до прибуття електрички. Безпосередньо на самій платформі написані номери вагонів, повірте, що ваш вагон відкриє двері точно навпроти написаної цифри. Тобто, ніхто не бігає по перону і «голови-хвоста» поїзда не шукає. Поїзд підходить, пасажири на посадку стоять за СТОП-лінією, яка намальована перед дверима вагону. Коли висадка пасажирів закінчилася, спокійно почалася посадка.
Місця в електричці м’ягкі і комфортні, в квиточках вони позначені, працює кондиціонер, кругом дуже чисто. На табло висвічується швидкість руху електрички, коли ми їхали, то найбільша швидкість була – 247км. За вікном дуже гарні краєвиди: гори, заплутані джунглями, апельсинові сади і рисові поля…
На виході із вокзалу в місті Санья, нас ще раз перевірили. Якщо ти приїдеш сам у велике китайське місто, звісно, що в перші хвилини стаєш розгубленим і не можеш зосередитись в наступних діях. Але це не про нашу Ірину, вона вже стояла на східцях маршрутки і виясняла чи їде вона до торгового центру «Ананас». О Боже, дякую Тобі, що китайською «Ананас» звучить так як і нашою мовою, тому спілкування було плідним, і ми швидко вже всі сиділи на сидіннях маршрутки. Транспорт, що курсує містом, тут дуже чистий і зручний, розрахуватися можна готівкою або сканер зніме оплату через телефон. Якщо розрахунок готівковий, то маєш дати гроші без решти, тому що решту тут ніхто тобі не повертає.
Перші враження від міста, це те, що воно справді дуже велике, це те, що китайців тут дуууже багато, ти дивуєшся, як тут рухається транспорт, якщо відстань між ним що збоку, що спереду, що ззаду настільки мала… От сірникова коробка не кругом втиснеться…
От і добралися ми до того «Ананаса». Вразила сама будівля торгового центру: скляні стіни із жовтого шкла, конструкція має вигляд і форму ананаса і на верхівці зелене листя чи то з металу, чи то з шкла. Що до самого торгового центру… Я так скажу, я не є великим фанатом шопінгу, а тому на ці речі дивлюся спокійно і дихаю рівно. Тому… тому про кількість купленого я писати не буду. Зазначу тільки про те, що тут уже було багато тих, що пишуться «гражданє». Їх видно відразу: хамське спілкування і поведінка. Мали можливість безпосереднього контакту з ними… без коментарів…
На жаль, в нас було обмаль часу, щоб походити по Саньї і роздивитися всі цікаві місця, які там є. А там, повірте, є що дивитися. Ось і знайшлася причина, щоб сюди ще повернутися! День мав тенденцію закінчуватися, а ми повинні були повернутися до свого готелю. Втомлені і з масою вражень ми тим же шляхом поверталися до нашого тимчасового дому.
А через день уже вирушали в політ до своєї рідної домівки, до рідної України, в чомусь не такої досконалої як Китай, в чомусь абсурдної, але своєї, хто б там що не казав…
