Прага – перлина Європи

Рубрика «Подорожі» – це одна із улюблених мною тем. ) Поїхали?

Місце зупинки: ЧЕХІЯ, м. ПРАГА.

Час перебування: січень 2020 року.

Старезна пані в капелюсі-таблетці із вуаллю на обличчі монотонно похитується в кріслі-качалці, а за її спиною годинник на Староміській ратуші веде відлік часу. Вона не звертає на нього уваги, погляд очей, які вже давно не мають кольору, спрямований в сторону Карлового мосту, неначе звідти має повернутися її молодість. Блискучий перстень на пальці дзеленькнув об бокал… Ну, що це я розігналася з видумками? Але саме так моя уява малює пані Прагу, якщо її уособити.

Чомусь раніше в мене складалася думка, що Прага місто якесь більш провінційне, ну таке, як сказати? Не вау! А насправді зовсім інакше. Якщо порівняти Європу з тортиком, то Прага – вишенька на ньому. ) І ця «вишенька» підкорювала Моцарта і Бетховена, Чайковського і Енштейна, зачаровувала столітньою казковою музикою. А почалося все ще у Х столітті. Тоді на Вишеградській скелі було невелике поселення з двома замками та площею. Легенда каже, що князівна Лібуше , вийшла на скелю і зробила пророчу заяву: «Місту бути. Слава його сягне зірок.»

Приїхали ми в Прагу вранці, зустріла нас російськомовна екскурсоводка. У іі мові панувала якась зверхність, розповідала, нібито, цікаво, але з наголосом, що вони живуть в Європі, ну, а ми приїхали тут… Настрій вбила відразу.

А, взагалі, ми ж то приїхали в Прагу – в резиденцію чеських королів, тому вся увага на місто. Його історичний центр розкинувся на берегах річки Влтава, велика і гарна річка, ходять по ній кораблики, ріжучи сиве плесо. Річка додає Празі чарівності і неповторності, нею захоплюються і містяни, і туристи. Місто-мільйонник складається з декількох районів, а в давнину це було декілька містечок. Тільки в 1922 році, після проведеної адмінреформи, Прага приєднала до себе багато передмість, в наслідок цього в місті переплелося багато архітектурних стилів, тут і раннє середньовіччя і сучасність.

“Щоб Прагою насолодитися, в Празі треба заблудитись”,  – так про Прагу сказав поет, який був закоханий в це місто. І це стовідсоткова правда. У центрі старого міста вулички дуже заплутані, справа в тому, що колись при будівництві будинків, не дотримувались правила вулиць, будинок будувався там, де захотів господар. А тому тепер туристам у Празі дуже легко заблукати поміж вузьких, покручених вулиць. Тепер ці пражські лабіринти і є самим серцем міста. Ми підвечір, коли мали вільний час, теж заблудилися. Керівник групи сказав, якщо в місцевих запитувати дорогу, то краще звертатися російською. Ну, прийшлося… ( аж чотири рази. Потім вияснили, що ми так заблукали, що рухалися в прямо протилежному напрямку. Але все добре, з мокрими лобами ми прибули на місце вчасно.

Староміська площа, чи не найгарніша площа Європи, тут відчувається дух старого міста. Колись тут перетиналися великі торгові шляхи, тут проводилися коронації і страти, зміна влади, тут був головний ринок Праги. У ХV столітті на площі появився чудернацький астрономічний годинник. Він зберігся до наших днів і тепер щогодини, коли б’ють дзвони, на ньому проходить лялькова вистава. Механізм годинника дуже складний, він працює синхронно з дійством яке відбувається. Майстра, який сконструював цей шедевр осліпили, щоб він більше не зміг повторити свою роботу в іншому місті. Тому такий годинник один на весь світ.

Якщо ти ідеш Прагою вечірнюю, то здається, що двоє очей тобі замало, тут не можна охопити поглядом усіх сувенірних крамничок, запах глінтвейну і тирдла зводить з розуму, а магазинчики, де продають солодощі… ну все, бо згадала і слинки вже течуть. ) Вироби із відомого чеського скла, гранату, ляльки і дерев’яні фігурки, вони притягують до себе всіх: і молодих і старших людей. Але це ще не все: вечірні вогні, феєрверки, ряжені, музики – все це створює атмосферу королівського міста.

Ось так ідеш вечірніми вуличками Праги і поступово приходиш до Карлового моста, тут відразу розумієш, що це – перлина міста, прикраса, шедевр. Його ширина – 10 метрів і довжина 516. Міст збудований в ХV столітті і тримається на шістнадцяти арках, його прикрашають тридцять святих, яким колись поклонялися пражани. Видно, туристичний менеджер тут попрацював, тому, що є багато затертих місць на скульптурах, до яких потрібно доторкнутися, щоб збулося бажання. ) Відкритий гарний вигляд на Прагу відкривається з цього мосту. Він віддзеркалюється у водах Влтави і запрошує сюди повернутися. На другому боці річки у вечірніх сутінках висвічувався район Градчани – резиденція глави держави. Ця архітектурна споруда дуже гарно дивиться з мосту, здається, що там світяться самі стіни. Але ми не пішли до цієї архітектурної краси, вирішивши для себе, що це буде причиною, щоб ще раз повернутися до казкової Праги.

Прага розкривається і в новому місті, його презентує найбільший майдан у світі довжиною 750 метрів. До 1848 майдан називали Кінським торгом, бо продавали тут коней, а потім назвали Вацлавською площею.

На місці старого палацу , який був резиденцією королів, побудований Громадський Дім. Тут проголошували незалежність Чехословаччини, а тепер тут виставкові зали, кафе, також тут проводять концерти. А ще не можна відвести погляд від Порохової (не Порошенкової , не плутати!) вежі, на цьому місці колись були міські ворота. Такою була наша оглядова екскурсія, щось побачила і запам’ятала, щось не бачила, а щось забула.

Другою екскурсією у Празі у нас була прогулянка на кораблику по Влтаві. В каюті кораблика було тепло і затишно, нам організували смачну вечерю «шведської лінії» і, смакуючи, ми слухали екскурсовода. Цілий день до того, ми ходили по місту, то цей кораблик нам видався «бальзамом для душі», даруйте, швидше для шлунку. )

З Прагою не хотілося прощатися, ця пані стара, але таємнича… і за день Вона нікому сповна не відкривається.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:

Залишити коментар

Будь ласка, авторизуйтесь щоб додати коментар.
avatar
  Підписатись на коментарі  
Повідомлення про
×
Тисни «Подобається», щоб почати читати мене в FaceBook
Дякую, я вже з Вами!