Рубрика «Подорожі» – це одна із улюблених мною тем. ) Поїхали? Місце зупинки: ЛЬВІВСЬКА ОБЛ., с. УРИЧ. Час перебування: березень 2020 року (ще до карантину) ).
Тустань… Місце, яке своєю назвою тебе зупиняє: «Ту стань», не тільки назвою, а ще своєю величчю, своєю природою. Навіть не здогадувалася, що у Львівській області є такі місця. Село Урич має чим пишатися, тому що історія скель дивовижна.
Дуже давно тут жило наскельне місто-фортеця Тустань. Археологічна пам’ятка, унікальна, тому що в Європі подібної немає, але про це знає зовсім мало людей. У IX столітті в Тустані були побудовані перші дерев’яні укріплення, вони простояли більше трьохсот років. Але це не є стовідсотковим фактом, тому що насправді ніхто вам не скаже коли саме ці скелі обжили люди. Історія цього місця досить цікава. В ті часи через ці місця проходив Соляний шлях. Він з’єднував береги Середземного моря з далеким Китаєм. Тустань на той час виконувала роль митниці Київської Русі, а потім Галицько-Волинського князівства.
Одним із пращурів сучасних українців є слов’янське плем’я білих хорватів, сама вони і заснували фортецю. Вони впевнено осіли на цьому важливому відрізку Соляного шляху і брали мито з купців, пропонували для них охорону. Звичайно, ті добродії везли до Західної Європи сіль, а це був дуже цінний товар. Та не одною сіллю… Ще Соляний шлях був частиною великого торгового тракту, а ним перевозили шовк, який мав велику цінність.
Наскельна Фортеця була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних рубежів Давньоруської держави, а пізніше і Галицько-Волинського князівства. У 1241 році Тустань була розорена монголо-татарами. У 1340 році фортеця була захоплена польським королем Казимиром Великим і за його наказом заново відбудована після руйнування.
Пройшов час і Європа знайшла для себе інше джерело солі, значення митниці Тустань втратила. Пізніше були перекреслені кордони держав і оборона міста стала не потрібною.
Наша поїздка в Тустань не була нами запланована. І, взагалі, все було дуже спонтанно. Субота, 9 година ранку. Сніданок, все як завжди. В 12 годині вже на трасі Київ-Чоп без усякого плану куди їхати. Ай, по дорозі вирішимо! У Тустань заїхали ми вже на другий день подорожі, повернули за вказівником на трасі, дорога до Урича була всякою, спочатку така собі, їхати можна, потім дуже поганою (це враховуючи низьку посадку авто), потім уже їхали дорогою доброю, її нещодавно поремонтували. Зупинялися біля річки Стрий, багатоводна, бурхлива, сильна, вразила… Трохи часу в дорозі і ми на місці. Коли під’їжджаєш до скель, то захоплює подих, розумієш, що тут ти на побаченні з сивою давниною, розумом це важко осягнути…
Склепіння, рештки муру, криниці, східці і печери – це все ми можемо побачити в Тустані і доторкнутися до нього. Окрім цього, тут зосереджена велика кількість наскельних зображень-петрогліфів, тут їх найбільше ніж в усіх Карпатах. Зображення-петрогліфи – це солярні знаки, які зображують Сонце, хоча їх призначення все ще не розгадане. Історики і археологи можуть зовсім мало сказати про це досить цікаве місце. Внизу у лісі б’є джерело, збудована капличка, водичка смачна… )
Багаторічний дослідник Тустані Михайло Рожко на основі залишених слідів та археологічних розкопок виконав графічну реконструкцію фортеці. Це дає можливість побачити архітектуру фортеці того часу (з достовірністю на 90%). Унікальне поєднання природних скель та дерев’яної архітектури на висоті 40-80 м над рівнем долини зробило фортецю неприступною і водночас вражаючою.
Вечір застав нас ще в Тустані. На виїзді із заповідника можна смачно і не дорого поїсти, ми так і зробили. Поки смакували, розпитали офіціанта як проїхати до Східниці, вказівник показував 6 км. Нам потрібно було десь ночувати. Нас попередили, що дорогу там тільки почали ремонтувати і їхати нам прийдеться болотом. Знаєте, якби по дорозі не стояли вказівники, які підтверджували, що ми їдемо правильно, я б уже панікувала. По рідкій багнюці ми сунули до Східниці, а враження було, що то дорога в ліс до диких ведмедів. Цим враженням сприяв вечір, за день до того ще пройшов дощ, і все таке сиве і мокре висіло над карпатськими горами і нами.
Та ось такий довгоочікуваний вказівник «Східниця», нам уже все рівно, що болото є і на даху машини, ми маємо знайти житло… )
